ПРЕСА ПРО НАС: АМБАССАДОР vs ГЕНЕРАЛІСИМУС, або БИТВА ЗА ІЗМАЇЛ-2

Олександр Ягольник для Obozrevatel.com

До кінця XX сторіччя в школах української Придунайської Бессарабії титульна мова нації взагалі не викладалася, і цілі покоління громадян, добре сприймаючи українську на слух, фізично не мають змогу читати нею. На 1 січня 2019 року в єдиному після анексії Криму субтропічному регіоні країни, не менш, ніж битвою Суворова за Ізмаїл, знаменитого хоча б найбільшим прісноводним озером України – Ялпуг, немає ж-о-д-н-о-ї української православної церкви, і мені, музиканту й філологу, неймовірно боляче, що мої щирі, гостинні, винолюбні, співочі, працьовиті, толерантні й гордовиті співвітчизники, не можуть не те, що почитати Біблію, а й просто почути рідною солов’їною слово Боже, щоб під час молитви сповна відчути ту благодать вірянина від насолоди гармонійного і напрочуд мелодичного звучання кожної божої фрази саме тою мовою, якою хрестили Русь. Українською.

РУСЛАНА і РОК-Н-РОЛЛ

Саме Руслана в українському шоу-бізнесі – та, кого без перебільшення можна назвати «розум, честь, совість, воїн й міжнародний імідж» в одній особі, хоча й випускає зірка хіти раз у 8-10 років і не висувається в Президенти. Ой, не дарма до війни на Донбасі й анексії Крима, коли ще не ганебно було виступати в РФ, геть усі московські конферансьє обов'язково представляли її на концертах із приставкою «наша» - «наша Руслана». Ще б пак: сусіди як золото 999 проби цінують, коли талант в шоу-бізнесі поєднується з честю (кому теза видається спірною, нехай погуглить останнє новорічне звернення Пугачової або Ахеджакової).

«Руслані віриш на космічному генно-енергетичному рівні», якось знаково мовив співак і композитор Олександр Єгоров, коли українські автори обирали її віце-президентом ГО «УААСП» (NGO UACRR) – тієї молодої й єдиної громадської авторської організації, що з минулого року представляє інтереси творців України в головній авторській організації світу CISAC.

Як хтось забув, нагадаю: з липня 2018 будь-який український автор назавжди і безкоштовно може отримати таке ж всесвітнє охоплення збору і чесного розподілу роялті, як мають колеги зі США, Франції, Великої Британії, Німеччини, що особливо актуально після введення квот, у зв'язку зі збільшенням загальносвітової зацікавленості українським контентом і початком ери виплат інтернет-роялті в країнах, які неприсутні в «Списку 301». А з моменту підписання Президентом П. Порошенком Закону про роялті, Україна нарешті покинула цей ганебний загальносвітовий піратський хіт-лист, і всі члени УААСП різницю вже відчули, а колишні корупціонери та ділки від авторського права, повз яких йдуть нові фінансові потоки, розлютилися й почали кампанію, мовляв незаконним було без відома профільного міністерства вести перемовини з CISAC, а СISAC-у, в свою чергу, українців до себе приймати.

Що за маячня, резонно запитає будь-яка розсудлива людина шоу-бізнесу, але ua-чиновник думає, на жаль, не так. Честь для 99,99% з них – пусте, лякливе й незрозуміле для свідомості словосполучення. На батьківщині дуелей Честь цінують ще більше, ніж в Москві, а в штаб-квартирі організації в Парижі Руслану знають з далекого 2006 року, коли як депутат парламенту вона готувала для України свій «Антипіратський» законопроект, багаторазово консультуючись з ними, і саме з того часу для міжнародної авторської спільноти вона – незаперечний національний еталон таланту, чесності й честі.

Я ж особисто пам'ятаю контральто співачки ще з часів найпершої з’яви Руслани на ясні очі журналістського та шоу-бізнесового бомонду Києва 90-х на «Зоряному прес-клубі» в «Бінго» в 1996, а потім спостерігав її сходження до першого Гран-Прі на Міжнародному фестивалі «Слов'янський базар», коли всі члени журі, зачаровані драматизмом виконання її «Ой летіли дикі гуси», піднімали «12». Нас познайомив ізмаїльчанин, продюсер і хореограф Федір Полянин, який в тому році віз до Вітебська українську делегацію. Пропонуючи мені, ведучому, кандидатуру для 2-х годинного ток-шоу, він сказав, що я буду неабияк вражений талантом і благородством. Що й сталося, хоч я і займався тоді іншою ukrainian star, яка перемогла на «Слов'янському базарі» роком раніше.

Спостерігаючи за кар'єрою Руслани з тих самих пір, відповідально можу закластися, що вона завжди залишається на вістрі прогресивної української думки, як наблизити улюблену країну до кращого майбутнього. Так було задовго до першого Майдану й першої української перемоги на Євробаченні в 2004-му, на хвилі якої вона пішла в парламент заради «Закону про роялті», «Закону про спонсорство і меценатство» і «зелених» законів, які б позбавляли Україну від російської нафти та газу.

На жаль для всіх, тоді Руслані випала смуга обломів: спроби провести ці законопроекти успіху не мали через бидляцьку зверхність президента Ющенка, який так і не звик адекватно сприймати розумну частина українського шоу-бізу, хоч і подовгу розмовляв з національними письменниками-классиками своєї молодості. Як зізналася на прес-конференції в Ізмаїлі Руслана, саме розумова нездатність Ющенко відчути, як потрібні для країни були ініційовані нею закони, стала причиною, чому гордість львівської консерваторії без жалю поклала на його стіл депутатський мандат і привілеї, але зовсім не припинила боротьбу за права людини і енергію сонця.

Рок-н-ролл в її серці переміг депутатство, останній шалено-драйвовий різдв’яний концерт при – 12 по Цельсію у рідному Львові з аудиторією >100 000 та назви отриманих співачкою міжнародних нагород кажуть самі за себе - Орден за інтелектуальну мужність (2013, Україна), «Freedom Award» World Global Forum (2014 року, Польща), «Battle of Crete Award» (2014 року, США), «The Buffalo Hunt»(2014 року, Канада) «Woman Of Courage Award» (2014 року, США). Список, зауважу, далеко не повний.

АМБАССАДОР № 22

У 2019 Руслана – єдина з зірок українського шоу-бізнесу, хто на серйозному світовому рівні займається проблемами, актуального для всього людства. Саме про неї я згадую, коли після перегляду чергового «мюзиклу» в Київської опереті, де навіть не розуміють, що подача вокалу повинна бути сучасною, а не класичною, мені буває особливо сумно, що не бачить Київ ще справжніх щоденних бродвейських мюзиклів , при тому, що в тій же Москві й Пітері вони йдуть років 15 як. І тоді я думаю, що одного разу нормальні мюзикли в нас таки з'являться, і все одно це трапиться набагато раніше, ніж хоча б одну російську зірку з московського entertainment делегують бути Послом Доброї Волі UNESCO або Амбассадором Відновлюваної Енергії, яким разом з Арнольдом Шварценеггером є НАША Руслана. Вона - Амбассадор № 22.

«Зараз у мене в музиці зовсім інше призначення - промоція чистої енергії сонця», - пояснює вона українським журналістам те саме, що й на найпрестижнішому глобальному економічному форумі в Шанхаї «Solar Future Today », де весь зал підвівся з місць й 10-хвилинними оваціями вітав вручення Руслані нагороди «Influencer Award» в номінації Visionary Artist – як артисту, що найцікавіше й найкреативніше всіх в світі популяризує сонячну енергію.

Світова бізнес-еліта давно зрозуміла, що навіть рекламні можливості на свій ККД не зрівняються з участю в промо-кампанії поп-зірки, особливо якщо це зірка-енерджайзер. Як наша Руслана. Українському шоу-бізнесу й суспільству в цілому ще належить усвідомити, на яку висоту поваги в очах світової еліти вона підняла жовто-блакитний прапор.

Саме тому мер Бонна дарує українському Амбассадору 6-кімнатний офіс в самому центрі колишньої столиці ФРН, поруч зі штаб-кватири Greenpeace і IRENA, а після її концерту дуже серйозно скаже: «Як же вас Путін дістав, що ви так танцюєте заради української енергонезалежності».

Саме тому концерн «BMW» спеціально розробляє й дарує команді Амбассадора відновлюваної енергії 7 «розумних» машин на чистій енергії, щоб концерти можна було зорганізовувати автономно в будь-якій точці планети, де захочеться і коли захочеться.

Не дай Боже, керівництву РФ спаде на думку натиснути ядерну кнопку проти нас – що, погодьтеся, зовсім виключати не можна – українці, що виживуть, все одно не залишаться без рок-н-ролу, коли від ядерного електромагнітного імпульсу назавжди «ляже» й без того, до слова, стара енергосистема.

Мінімум в 2-х місцях України, якщо в Кремлі «зірве вежі» в січні, пісні будуть такими ж гучними, а світло, лазери й екрани - настільки ж кольоровими, як і до Армагеддону.

Будь де в Україні, де захоче влаштувати road-show (або що інше) Амбассадор Руслана та її 7 «особливих» машин BMW. І стаціонарно в Ізмаїлі, на березі Дунаю.

Місто після можливого ядерного апокаліпсису, як і раніше, лишатиметься рок-столицею Бессарабії, а локаціями знаменитої «Дунайської січі» буде площа біля головного нічного клуба «Олімпуса» – першого нічного розважального закладу країни, котрий став енергонезалежним саме в новорічну північ.

Зі мною цей факт може підтвердити будь-якому скептику автор першого в світі закону про «зелений тариф», гуру відновлюваної енергетики світу Ханс-Йозеф Фелль, а також всі, хто спостерігав, як рівно в 00:00 1.01. 2019 Амбассадор відновлюваної енергії № 22 Руслана натиснула велику кнопку в центрі сцени і з посмішкою мовила: «Good bye, російський газ. Hello, енергія сонця й українська енергонезалежність!». І назавжди перемкнула «Олімпус» на сонячну енергію, яку за день «накачали» сонячні батареї під субтропічним небом Бессарабії, повз які проходили всі гості, і почала свою святкову программу, напередодні написав у Фейсбуці так: «Ми вибрали місце на планеті, де рівно опівночі переключимось на власну, нами зроблену незалежну сонячну енергію #RenewableEnergy, і зустрінемо новий рік на Чистій енергії Сонця!».

Обіцянка виконана.

КУЛЬТ ГЕНЕРАЛІСИМУСA

Важко сказати, до чи після можливої ядерної війни в самому Ізмаїлі дійсно осмислять масштаб події, яка в них сталася в ніч на 1 січня. Що «Good bye, російський газ» і українська енергонезалежність починаються саме в тій точці країни на планеті Земля, де в «руського міра» захована голка в яйці їх Чахлика Невмирущого – там, де жорстко НЕМАЄ українських церков і молитов українською мовою, а на історії взяття Ізмаїла вибудувана вся державницька пропаганда агресивних сусідів про «велич русского оружія». Адже генераліссимус Суворов – єдиний непереможний російський полководець за всю їх багату й постійно оновлювану військову імперську історію.

Тут почалася його слава, і тому головна магістраль міста – проспект імені Суворова, головний музей – присвячений знов таки Суворову (його колегіально, під наглядом КДБ, створювали головні історичні музеї колишнього СРСР), а головну туристичну визначну пам'ятку міста діараму на березі Дунаю (фантазійно, тобто не зовсім історично-вірно, як вже зараз визнає навіть її директор) малювали художники-реставратори Ермітажу.

Культ полководця за роки ментальної російсько-комуністичної окупації розкручений настільки залізобетонно, що, часом здається, все покоління ізмаїльчан ще довго будуть переконані, що це – просто таки ГОЛОВНА подія міста й усього регіону за всю багаторічну історію. Хоча, як відомо, пісні надвечір’ям під вина в Бессарабії співались і писалися вже тоді, коли піски, бабаки й жаби були на місці всіх головних російських імператорських резиденцій, включаючи й нинішню. Нагадати, яку старовинну народну пісню одного разу співала голлівудському бомонду на своєму дні народження кіноакторка Мілла Йовович? «Ой у гаю при Дунаю».

При цьому в сучасному Ізмаїлі почуєш до образливого мало про те, що добре знала вся цивілізована Європа тих часів – про вирішальну роль в першій гучній перемозі російського полководця саме українців, задунайських козаків. Яким особистим указом імператриці було «височайше дарована честь називатися «Чорноморськими», а князь Потьомкін, безпосередній начальник Суворова, називав їх бойовий дух і військові навички «безцінними». Навіть екскурсоводи 2-х найголовніших туристичних об'єктів міста, присвячених битві за Ізмаїл, мені так і не змогли вичерпно розповісти, що ж особливого з військового боку зробили під час третього штурму українці, коли турецька фортеця впала. І на величезній діарамі битви легендарну козацьку флотилію Антона Головатого, що наводила на ворога жах, чомусь зобразили кількома невиразними маленькими чорними мазками. Не комільфо було прославляти український героїзм в першій перемозі російського Героя?

Дивно й інше: історики та громадськість міста зовсім не замислюються і про те, що сам Ізмаїл, як поселення, був заснований набагато пізніше фізичної смерті Суворова – не те, що його першою перемоги. Проте МУЗИКА, яку на генетичній пам'яті в Бессарабії вибирають співати й слухати в Новий рік – говорить про історичні корені сама за себе, зайвий раз засвідчуючи унікальність регіону без прив'язки до «руського міра». В першу енергетично незалежну новорічну ніч в головному нічному клубі Ізмаїла разом з піснями Руслани звучали також українські та болгарські пісні, трохи англійських, 1 французька,1 німецька і жодної російськомовної – хоча в більшості городяни розмовляють російською.

Чи це не доказ, що битва Амбассадора Відновлюваної Енергетики за ментальність модної молоді та бомонду Ізмаїла була переконливо виграна? В Бессарабії, де ніколи не було жодної традиційної електростанції – задумалися про повне «good bye, російський газ», і в них є план, як зробити це швидко. Називається «Метрополія» ...

Київ-Ізмаїл-Київ

https://www.facebook.com/RuslanaAmbassador/